четвер, 4 лютого 2016 р.

Село моє! Моя родино!
Як перед матір'ю дитина,
В шанобі голову схиляю,
Той світлий день благословляю.
І тішусь, і свічусь тобою,
Твоєю радістю й журбою.
Тут кожну стежку пам'ятаю
І кожну вільху я вітаю.
Бо тут босоніж я ходила,
За руку матінка водила
По цих лугах у срібних росах,
Що в снах мені цвітуть ще й досі.
Десь у душі, на самім денці,
Гойдає хвилечка озерця
Біліші від усіх лілеї,
Як мрії юності моєї.
Село моє! Моя родино!
Як перед матір'ю дитина,
В шанобі голову схиляю,
Твій світлий день благословляю.
                                                Автор Любов Бойчук
Звивається стежиночка
до рідного села,
Та найдорожча жилочка,
де молодість пройшла,
Та ниточка без вузликів,
що в серці я ношу,
Та найсвятіша музика,
якою дорожу.

Веде вона по споришах
в калинові гаї,
До верб, де ночі не на жарт,
співають солов’ї.
Де луг, де гайворін-трава,
де гомонить струмок,
Де все дитинство ожива
від згадок і думок.

Село моє, мій дивосвіт
Колисочка подій.
Лишило ти глибокий слід
У пам'яті моїй.
Все найдорожче зберегло,
Що діялось-булось -
Моє найглибше джерело -
Село моє, село.

                  Автор Віктор Геращенко
Краєвиди мого села

середа, 27 січня 2016 р.

Пізнай себе, свій рід, свій нарід, свою землю, - і ти побачиш свій шлях у майбутнє...
                                                                                            Г. Сковорода

Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не гідний пошани.
                                                                                          М. Рильський

вівторок, 26 січня 2016 р.

Там, де є життя і свобода, є місце і для нової творчості.
                                                                     С. Булгаков